У БІБЛІОТЕЦІ ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ ПРО ЗАМКИ І ФОРТЕЦІ ПОДІЛЛЯ
Історія наша дуже багата і цікава. Для її вивчення у Барській районній бібліотеці нещодавно було презентовано книгу про замки і фортеці Поділля за участю автора В. Захар’єва.
Це видання вийшло за ініціативи пам’яткоохоронців-дослідників з Хмельницького, які були активними учасниками наукових конференцій у Києві, Львові, Хмельницькому, Кам’янці- Подільському, Меджибожі, хоч не є фундаментальною працею і носить довідковий характер, але становить неабияку цінність.
За словами автора Володимира Захар’єва, члена Спілки археологів України, Національної спілки краєзнавців України, науково-методичної ради Державного архіву Хмельницької області та наукового співробітника відділу охорони пам’яток історії і культури у Хмельницькій області «час і люди зробили дуже багато, щоб нам залишилось дуже мало».
Сповнений усвідомлення, що вцілілі залишки необхідно зберегти, він досліджує археологічні об’єкти матеріальної культури Давньої Русі, культуру кулястих амфор. Його книга розповідає про оборонні споруди XVI-XVII ст., залишки яких збереглися вздовж західного відрізку Кучманського шляху – від «воріт у Східне Поділля» міста Бар (і це є предметом особливої гордості барчан) до Південно-Волинської Базалії, біля якої Кучманський шлях вливається у Чорний. Змістову інформацію доповнено цікавими ілюстраціями, частину з яких створено у Пізньому Середньовіччі, картами і сучасними світлинами.
Виношується ідея підготувати до друку другу частину даного видання, де буде досліджено не лише західну частину Кучманського шляху, а увесь шлях.
Як запевнив краєзнавець Сергій Навроцький, чимало недослідженого щодо захисних споруд є у населених пунктах нашого району: Лядовій, Кошаринцях, Буцнях, Ялтушкові, Мартинівці (народна назва Татариська), Іванівцях (простежується серія дашівських каскадів захисту од татар).
Згадка про Кучманський шлях, який пролягав межиріччям Дністра та Південного Бугу і на Авратинській височині зливався з дещо східнішим так званим Чорним шляхом, біля 200 років наводила жах на жителів України та Польщі. Адже ним протягом XV-XVII століть користувалися не лише купці та чумаки, а й татари-кримчаки, які налагодили свій злочинний промисел і захоплювали у полон для постачання на рабовласницькі ринки Кафи та інших міст пізньосередньовічного Причорномор’я живий товар – дітей, підлітків і молодих чоловіків та жінок. Рабами з України були переповнені невільничі торги в Криму, Малій Азії, Італії, на островах Середземного моря. Наше Поділля страшно потер- пало від нападів, оскільки знаходилося неподалік Дикого поля.
Тяжкі обставини прикордонного життя змушували шукати надійного захисту від ворожих нападів. Так постало чимало замків, особливо на Західному Поділлі, де під руками було чимало міцного каменю. Деякі фортеці на Поділлі були королівськими, інші – приватними, які будувалися за наказом найзаможніших землевласників руками місцевих селян і міщан. З середини XVIII ст. давні оборонні споруди стали непотрібні і поступово руйнувалися. Особливо нещадним для них виявилося ХХ століття. Від багатьох твердинь на Поділлі сьогодні залишилися лише поодинокі рештки, фундаменти мурів чи сліди на рельєфі (рови, вали). За тими слідами уже майже неможливо уявити, якими саме були подільські замки та фортеці. Краща справа з великими кам’яними фортецями Бару, Меджибожа, Кам’янця, Сатанова.
Місто Бар (Рів) мало чимале адміністративне та оборонне значення для Центрального Поділля вже з другої половини ХVІ століття. В цей час у місті мешкало близько 1,5 тисячі жителів. З 1546 р. на утримання замку йшли кошти з 30 сіл староства. В 1558 р. укріплення спіткали руйнації від нападу татар. Через майже 60 років відбудовою замку зайнявся коронний гетьман Станіслав Жолкевський, а довершив розпочате коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, який залучив до третього етапу будівництва барського замку відомого картографа і військового інженера Гійома Левассера де Боплана.
Сучасники називали Барський замок «Ключем до Східного Поділля». Площа замку становила 2 гектари, а його наріжні бастіони мали більш як сорокаметрову довжину. Замковий арсенал тут був одним з найбільших і мав для Польщі величезне значення. Крім основного призначення як складу зброї та амуніції для військ, що протистояли татарам і козакам на прикордонних землях, він був також базою для закупівлі волоської селітри, використовуваної у виготовленні пороху, який з Бара переправляли до Кам’янця та Львова.
Подальша доля цитаделі пов’язана переважно з руйнаціями. У 1648-1659 рр. Бар був у центрі військових змагань між українськими козаками на чолі з Б. Хмельницьким і польсько-шляхетським військом. У цей час місто не раз пе реходило з рук до рук. 1652 р. замок став військовою резиденцією Б. Хмельницького, а через два роки його знову перебрали поляки. З 1659 р. власником замку був київський воєвода Іван Виговський. У 1663 р. у фортеці на деякий час зупинявся польський король Ян Казимир.
Вкрай негативно відбилися на стані замку воєнні події XVIII ст. Цитадель потерпіла в 1702 р., коли Бар штурмувало й здобуло селянсько-козацьке військо під проводом Семена Палія, а особливо під час розгрому Барської конфедерації й захоплення міста в 1768 р. російськими військами під ко- мандуванням Апраксіна.
Вже у середині ХІХ ст. стан об’єкту був поганий, що зафіксував на своєму малюнку відомий художник Наполеон Орда.
Нині залишились незначні фрагменти мурованих укріплень. У 2007-2008 рр. на території Барського замку та пізньосередньовічного міста з його підземними ходами проводила археологічні розкопки столичний фахівець Л. Виногродська. Піднімалося питання доцільності проведення археологічних розкопок по річці Рів в межах Барського району, а побачити обриси вцілілих укріплень з висоти допоможе ае рофотозйомка, замовлена для виготовлення Генерального плану міста.
Володимир Захар’єв подарував бібліотеці презентоване видання, а також ще одну книгу. Це – повість письменника- публіциста ХІХ ст., збирача пам'яток старовини, що походив зі шляхетського роду Вонж, є багатющим джерелом інформації про замок Мархоцького, Притулівський парк, Храм Миру, Салони, Ермітаж, подільську природу і місцевість.
Науковець, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії ГНПУ ім. О. Довженка Олексій Бакалець надав бібліотеці для користування цінну та цікаву книгу. Її автор – старший солдат Національної гвардії України, вчитель-словесник із Хмельницького розповідає про особисто пережите та побачене з часів Революції Гідності до сьогоднішніх непростих реалій в Україні.
Голова районної ради Михайло Піддубний, повідомивши про участь відомого барського художника Руслана Корженюка у військових операціях АТО, розповів про запуск виготовлення проектної документації на будівельні роботи по зведенню розробленого художником проекту великого 6-метрового Тризуба як державного символу на горі Лиска у с. Чемериси Барські, на місці, де первісно розміщувалася Ровська фортеця.
Одну з останніх своїх великоформатних полотен «Дерев’яно-земляна фортеця м. Рів», образ реконструйованої за його творчою уявою цитаделі, Р. Корженюк подарував районному історичному музею.
Володимир МЕДВЕДЄВ
