ТАРАК ДМИТРО
Тарак Дмитро Сергійович, позивний “Малиш”, старший сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А7015, солдат.
Дмитро народився 8 листопада 1994 року в мальовничому селі Балки Барського району. Мав двох старших братів, Артура та Павла. Вони завжди були непохитно дружніми, стояли горою одне за одного.
Закінчивши молодші класи Балківської ЗОШ, Дмитро продовжив навчання в Барській ЗОШ №2. З дитинства захоплювався футболом, плаванням, любив проводити час у лісі, збираючи гриби, а також рибалити на річці. Він з дитинства був активним, життєрадісним і цілеспрямованим, завжди підтримував друзів та родину.
Після закінчення середньої школи вступив до Барського ПТУ, де здобув професію "Маляр-штукатур, плиточник-облицювальник". Надалі навчався в Кузьминецькому ліцеї.
У 2018 році Дмитро підписав контракт на службу в Збройних Силах України — у військовій частині А0853 м. Бар, де служив на посаді водія. Три роки, проведені в армії, загартували його, змінили погляди на життя. Після служби спробував себе у цивільному житті і поїхав працювати в Київ, де разом із батьком займався будівельними роботами.
З початком повномасштабного вторгнення 26 лютого 2022 року Дмитро разом із братом Артуром повернулися з Києва. А вже 27 лютого, не вагаючись ані дня, обоє були в ТЦК. Пройшовши навчання в Черкасах, Дмитро був переведений до військової частини А7015 на посаду старшого сапера.
Він виконував свої обов'язки з відданістю та мужністю. Під час одного з бойових завдань Дмитро отримав контузію, але, незважаючи на серйозну травму, швидко повернувся до своїх побратимів. Він був на фронті, але не розповідав родині подробиць. «На всіх фото та відео, які він нам надсилав, Дмитро завжди був усміхненим. Він ніколи не розповідав ніяких деталей. Просто писав: „У мене все добре, не хвилюйтесь“, — згадує мати Дмитра.
Дмитро був не лише надійним сапером, а й вірним другом, на якого завжди можна було покластися. Його побратими згадують, що він ніколи не залишав нікого в біді, завжди підтримував бойовий дух, навіть у найважчі моменти.
Захисник мріяв про мирне життя після війни. Він будував плани на майбутнє, прагнув створити міцну родину зі своєю коханою дівчиною Мариною. Вони мріяли про свій власний дім, про дітей, щасливе сімейне життя разом. Але цим мріям не судилося збутися…
31 січня 2024 року Дмитро Тарак загинув під час здійснення бойової операції бойового завдання в н.п. Іванівка Куп'янського району Харківської області. Його смерть стала великою втратою як для родини, так і для всього його підрозділу.
«31 січня 2024 року при виконанні бойового завдання загинули двоє моїх хлопців. Двоє моїх друзів, з якими воювали пліч-о-пліч майже два роки. Жахлива втрата для підрозділу, сімей, країни. Для мене ваші життя завжди були важливішими за власне, але цього виявилось недостатньо. Не вберіг. Старший сапер, солдат Дмитро „Малиш“ Тарак. Все, що вам потрібно знати про нього, це те, що перші дні повномасштабного вторгнення 2022 року він провів у черзі до військкомату. В Діми залишилися батьки й брати. Мав за честь служити з тобою. Назавжди в строю!» — Дмитро Сінчук, побратим.
Його старший брат Артур і сьогодні продовжує захищати Україну на передовій. Він, як і Дмитро, без вагань став на захист Батьківщини, і його боротьба триває досі.
Пам'ять про Дмитра житиме в серцях його рідних, друзів та побратимів. Він віддав своє життя за Україну, за майбутнє своїх близьких, за свободу. Його сміливість, відданість, героїзм і любов до Вітчизни стануть прикладом для наступних поколінь.
Пам’ять про Дмитра Тарака не згасне ніколи. Вічна шана і слава Герою!
