БЕЛІНСЬКИЙ РОМАН
Наша пам’ять може зберігати все. Може зберігати радість, може – біль. Біль – це важко, це дуже важко. Особливо, коли болить і пече за тими, кого вже з нами немає, кого ми більше не побачимо, не почуємо. Але будемо пам’ятати та згадувати завжди.
Белінський Роман Володимирович народився 23 квітня 1981 року у м. Бар. Був другим сином у родині. Батько Романа працював все життя на цукровому заводі токарем, потім завідував заводським клубом. Мати деякий час також працювала на цукровому заводі, а потім - у райвійськкоматі начальником фінансово-господарської частини.
Навчався Роман у ЗОШ №2. Після школи продовжив навчання в Барському ПТУ №8, де здобув професію маляр-штукатур. Закінчив також Кузьминецьке СПТУ за спеціальністю водій-тракторист.
З самого дитинства неймовірно любив тварин. Коли був маленьким, бабуся Романа працювала на цукровому заводі. Там був відгодівельний пункт, до якого кіньми на підводі підвозили солому, сіно та інші корми для тварин. Він постійно на ній катався, з цікавістю роздивлявся на пункті. Мабуть, саме тоді й «закохався» у тварин, а в коней особливо. Додому часто приносив собачок, про яких сам піклувався. Також дома у нього постійно були акваріуми.
Так склалось, що подорослішавши, працював у м. Київ, звідки поїхав у м. Дніпро, де навчався у спортивній кінній школі.
У 2002 році у Романа від першого шлюбу народився син Владислав.
Після Дніпра поїхав в Англію, де займався кінним спортом, певний час тренував коней королеви Єлизавети II. Отримав чимало різних нагород
Там познайомився з майбутньою дружиною Тетяною, яка також є майстром кінного спорту.
З часом переїхали разом до Києва, де у подружжя в 2007 році народився син Артур, а у 2009 році- донечка Даніела.
«Був чудовим батьком та чоловіком. Дуже гарно жили з дружиною. Завжди і кругом були вдвох. Будували своє життя самостійно… «Мамо, я вас з татом дуже люблю»…таким був мій син…» - розповідає матір Героя Надія Тимофіївна.
На київському іподромі разом з дружиною мали в оренді конюшню, займались елітними кіньми. Роман постійно приймав участь у різноманітних змаганнях. Мав багато кубків та медалей за призові місця. Отримав ступінь кандидата у майстри кінного спорту.
З початком повномасштабного вторгнення вивіз свою родину до кордону, аби вони були у безпеці в іншій країні. Сам повернувся до Києва. Після того, як сусідню конюшню почали бомбити, Роман терміново зайнявся рятуванням коней. Усіх розподілив по Україні, або лише вони були живі.
Разом із друзями почав займатись волонтерством. Допомагали вивозити поранених та загиблих
5 червня 2022 року був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України та продовжив допомагати і захищати свою країну та родину, уже будучи військовим.
Спочатку пройшов відповідне навчання в м. Житомир, після чого був направлений в м. Дніпро. Потрапив до десантно-штурмової бригади. Приймав участь у бойових діях у Луганській та Донецькій областях.
Перед тим, як їхати на навчання, Роман привіз двох собак матері на тимчасове утримання зі словами: «Мамо, я повернусь та обов’язково їх заберу…»… Та не судилось…
19 липня 2022 року під час виконання бойового завдання Роман Белінський загинув.
Не стало людини, яка любила та цінувала життя, знала своє місце в ньому, знала, якою життєвою дорогою має йти. Не стало люблячого сина і батька, чудового чоловіка, прекрасного спеціаліста своєї справи, який планував і міг зробити ще так багато у своєму житті. Та все це обірвали рашистські нелюди.
Роман пішов від нас в інше життя, але він завжди буде зі своєю родиною, з нами усіма. Такі люди не йдуть в небуття.
Його серця, доброти та любові вистачало на усіх: і на людей, і на тварин.
Роман – справжній Герой, а Герої не вмирають. Вони вічно живуть у нашій пам’яті, у наших серцях.
Слава Герою Роману Белінському! Слава Україні!
