ОРДЕН ВІД ПРЕЗИДЕНТА
Маргарита Дмитрівна Медведєва у нашому місті особистість відома та у багатьох відношеннях для Бару дійсно знакова. Багаторічний очільник та натхненник польського товариства, заслужений діяч культури Польщі, директор Польського дому, Маргарита Медведєва величезний внесок зробила не лише у розвиток культури польської громади, а й для розквіту рідного міста, для становлення міжнародних зв’язків та перетворення Бару у знаний в Україні та за її межами культурний центр. Віртуозний піаніст та майстерний педагог. Маргариту Дмитрівну і досі із вдячністю згадують учні, яким вона не лише викладала ази фортепіанної майстерності, а й прищеплювала естетичний смак та мистецьку культуру, філігранну та аристократичну. Саме тому, коли до редакції нашої газети надійшло надзвичайно радісне та у певній мірі очікуване повідомлення із Варшави, автор цих рядків, що мав честь колись бути учнем Маргарити Дмитрівни, вирішив поспілкуватися із цією непересічною та яскравою особистістю.
Зустріч учня та викладача після років по завершенні навчання у музичній школі відбулася по-дружньому теплою. Як розповіла Маргарита Медведєва, 10 листопада, у переддень Дня Незалежності Польщі, вона відвідала Варшаву, куди була запрошена на конференцію, присвячену 1050-річчю Хрещення Польщі. Цей визначний науковий захід відбувся у Сенаті республіки та мав на меті вивчення проблем відродження польської культури, мови та співпраці церкви з польськими організаціями. «Запрошені на конференцію розповідали про значний внесок поляків у науку, культурне життя держав, які історично знаходяться на Східних теренах колишньої Речі Посполитої, – розповідає Маргарита Дмитрівна. – Особливо цікавими були реферати автобіографічного характеру, адже учасники заходу – люди дійсно непересічні».
Та особлива почесна місія, яка очікувала на пані Медведєву, для Маргарити Дмитрівни до останнього моменту залишалася таємницею. Лише по завершенні конференції їй повідомили, що групу культурних та релігійних діячів очікують у Бельведерському палаці – офіційній резиденції Президента Республіки Польща. Серед запрошених була і директор Польського дому у Барі.
Після урочистих виступів, що пройшли у розкішному залі президентської резиденції, керівник Кабінету Президента Польщі, статс-секретар Адам Квятковський від імені глави держави вручив нагороди «за видатний внесок у збереження польської культури та національних традицій і розвиток польських меншин». Маргарита Дмитрівна Медведєва була удостоєна офіцерського хреста (відзнаки IV ступеня) Ордену Заслуг перед Республікою Польща. Приємно відзначити, що, окрім директора Польського дому, цього дня серед нагороджених були іще дві постаті, пов’язані з нашим містом. Зокрема, командорський хрест (відзнаку ІІІ ступеня) Ордену Заслуг перед Республікою Польща було вручено єпископу Одеському та Сімферопольському РКЦ Броніславу Бернацькому, який 23 роки був настоятелем костелу св. Анни у м. Барі. Ще один офіцерський хрест цього ж ордену отримав єпископ-помічник Львівської Архідієцезії Леон Малий (барчан за походженням, батьки та брат єпископа живуть у нашому місті).
Загалом цього дня указом Президента Польщі високі державні нагороди були вручені 23-м діячам, що збагачують духовну та культурну спадщину Польщі.
«Це було дуже зворушливо, – ділиться враженнями Маргарита Дмитрівна. – Для мене це велика та почесна відзнака. Я навіть не думала, що моя діяльність буде помічена у Польщі. У своїй роботі в культурно-освітньому товаристві поляків я ніколи не ставила за мету отримати якісь нагороди чи преференції. Я просто займаюся тим, що люблю, чого потребую, до чого лежить моя душа. Але Польська держава вдячна людям, які підтримують польськість тут. Особливу вдячність у такі моменти я завжди виказую допомозі Господній. На моєму життєвому шляху я часто відчуваю Божу допомогу, з 90-го року я досліджую присутність Бога у людському житті. Взагалі, я вважаю, що усі добрі справи ідуть від Бога. І всі випадковості, якщо вдуматися у них, насправді завжди є проявом любові Господньої до нас. І діяльність нашого товариства – яскравий тому приклад».
Маргарита Медведєва розпочала справу відродження польської мови, культури на теренах Бару у 90-х роках, ще до того, як стала головою польського товариства, спершу як парафіянка костелу. Як розповідає сама Маргарита Дмитрівна, з часом до її справи долучалися однодумці, рамки діяльності почали розширюватися. «У той час Вінницька область була у консульському окрузі Києва, – згадує директор Польського дому. – Дуже допоміг нам у становленні товариства консул Януш Яблонський. Його поради були завжди делікатними, дружніми та дуже дієвими. Вдячна Генеральному консулу Сильвестру Шостаку. Збудувати у нашому місті Польський дім було саме його ініціативою. На той час ми були найпотужнішою польською організацією на Вінниччині, створили свої творчі колективи, з якими виступали по всій Україні, а з 1999 року – і у Польщі. Адже з чого, як не з танцю, співу, фольклору черпати натхнення, відроджувати ті перлинки національної культури?! І пан Шостак приїхав до нас, побачив наш рівень. Коли він у 2002 році мав зустріч із тодішнім головою райдержадміністрації та заступником губернатора, Сильвестр Шостак сказав їм, даючи оцінку діяльності польського товариства: «Ви навіть не уявляєте, що ви маєте тут». І після цього наша співпраця посилилася, виникла ідея створити заклад – Польський дім».
Маргарита Медведєва очолювала культурно-освітнє товариство поляків з 1997 по 2008 рр. На цей час припав розквіт діяльності польської спільноти у Барі, яка принесла місту визнання, навела потужні міжнародні зв’язки. Зараз цю благородну та клопітку справу продовжує Олена Черняк. Завдяки польському товариству та за підтримки міського голови Юрія Телеги (брата Маргарити Дмитрівни) у 1999 році Квідзин став містом-побратимом Бара. Пізніше до цього переліку додалися Рибнік та Стараховіцький повіт.
Будівництво Польського дому тривало 5 років, з 2010 по 2015 р. В реалізації проекту дуже допоміг Квідзин як місто-побратим, а кошти на спорудження та облаштування культурно-освітнього центру виділив Сенат Республіки Польща. Урочисте відкриття Польського дому відбулося у травні 2016 року. За масштабами такий Польський дім поки єдиний в Україні. Найближчий подібний заклад знаходиться в Житомирі, проте він удвічі менший.
Зараз у Польському домі щотижня займається більше 350 дітей. Має заклад колектив «Молоде листя» з 3-ма групами хору під керівництвом заслуженого діяча культури Польщі Людмили Халабуди, танцювальний колектив Оксамитки» (у якому займається до 100 чоловік, керівник Інна Медведєва). Навчають у закладі і польської мови. Окрім дітей шкільного віку, багато навчається і студентів (зокрема ціла група з БГПК ім. М. Грушевського). Дехто має мету навчатися у вищих навчальних закладах Польщі. Також серед слухачів мовних курсів є і дорослі. Розклад у закладі спеціально формується так, щоб діти могли відвідувати цілий комплекс занять.
«У нас ведеться постійна робота у стилі «рондо», – із посмішкою зазначає Маргарита Дмитрівна, як справжній піаніст описуючи свої враження музичними термінами. – Приємно, що дуже багато батьків, як із польським походженням, так і з українських родин, є зацікавленими у всебічному розвитку своїх дітей. Це дуже радує і свідчить про те, що інтелектуальний рівень нашого суспільства росте, з’являється потреба збагачуватися культурно. Літні канікули ми закінчили виїздом до Польщі. Це дає можливість дітям познайомитися з культурою цієї країни, поспілкуватися зі своїми ровесниками. З осені шукаємо нові можливості кудись поїхати та продемонструвати таланти, якими такий багатий наш край».
Так, зовсім нещодавно, 12 листопада, мистецькі колективи закладу успішно представили Польський дім у Вінниці на концерті до дня Незалежності Польщі (його традиційно організовують Спілка поляків Вінниччини разом із облдержадміністрацією).
Редакція газети «Барчани» вітає Маргариту Дмитрівну Медведєву із заслуженою високою нагородою та бажає їй і в подальшому завжди відчувати підтримку Господню. Польському дому та Культурно-освітньому товариству поляків ім. Конфедератів Барських ми бажаємо процвітання та успіхів у подальших трудах задля розвитку як польської спільноти, так і усього Барського краю. Нехай вашу роботу у стилі «рондо», яка приносить плоди для всієї громади без розподілу на національності, завжди гідно оцінюють як за кордоном, так і в Україні. Бо у цьому, зокрема, запорука європейськості, про яку мріє кожен із нас.
Роман ГРИГОР’ЄВ
