БАСЮК ОЛЕКСАНДР
Війна… одна спільна історія, один біль для мільйонів українців. Війна всюди, вона живе у думках кожного з нас.
Українці у протидії агресору об’єднались та показали неймовірну мужність, завзятість і витривалість, тому що знають, що захищають та бережуть!
На жаль, у цій жорстокій кровопролитній боротьбі, йдуть у засвіти найкращі сини і доньки України…
Сьогодні минає 8 років з дня, як до скорботної сторінки полеглих Героїв з Барської громади було вписано історію життя Басюка Олександра, який навічно став у стрій Небесної варти.
Басюк Олександр Леонідович народився 15 вересня 1983 року в м. Бар. Був старшим з трьох дітей у родині. Навчався в ЗОШ №1. З другого класу займався футболом. Мріяв своє майбутнє пов’язати з цим заняттям, проте доля розпорядилась по іншому.
Після 11 класу у 2000 році вступив до Харківського військового інституту танкових військ НТУ “ХПІ”, у 2004 році закінчив його та отримав звання лейтенант. Був направлений на проходження військової служби в м. Володимир-Волинський, Волинської обл. Ще в грудні 1999 році познайомився з майбутньою дружиною Інною. В 2005 році одружились. 2009 року народився син Дмитро.
«Це була для нього найбажаніша дитина в усьому світі, він безмежно любив нашого сина» - розповідає дружина Героя, - «Взагалі він був найкращим чоловіком. Розводив вазони, любив футбол, був мисливцем. Він дуже хотів мати власний будинок з присадибною ділянкою, займатись садівництвом. Саша був моїм коханням з 10 класу і по сьогоднішній день…».
У 2005 році, в квітні був переведений у в/ч А0853, що базується в м. Бар. Весною 2013 проходив навчання на сапера, а літом цього ж року був відряджений на розмінування, у Запорізьку обл., через рік 26 травня 2014 року отримав УБД.
15 травня 2014 року був відряджений в м. Мелітополь для розмінування з виїздом у Донецьку обл. На протязі 2014 року ще тричі був на ротації в Донецькій обл.
15 квітня 2015 року Басюк Олександр, на той час заступник командира понтонно-мостового батальйону з озброєння, був відряджений в м. Сіверськ Артемівського району Донецької обл. до штабу Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
А 26 травня цього ж року Україна назавжди втратила свого Героя.
З того часу пройшло рівно вісім років. Але Барська громада і сьогодні безмежно сумує від гіркоти тяжкої втрати. Схиляємо голови у скорботі за мужнім воїном, захисником рідної землі, відданим оборонцем України. Ми перед ним – у невідплатному боргу. Пам’ять про кожного нашого Героя живе і житиме вічно в їхніх героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України. Вони назавжди в наших серцях.
Слава і вічна пам'ять Герою!
