НАВІКИ В НАШІЙ ПАМ'ЯТІ: ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОШОК ЗАГИБЛИМ ВОЇНАМ
Людина жива доти, доки про неї пам’ятають…
24 грудня на території Ялтушківського ліцею відбулося урочисте відкриття Меморіальних дошок Михайлу Бундуки та Валентину Золовському, учасникам російсько-української війни, які героїчно загинули, захищаючи рідну.
Бундуки Михайло Михайлович народився 8 жовтня 1984 року в селі Костянтинівка Новоукраїнського (зараз Олександрівського) району Кіровоградської області.
У 1987 році сім’я переїхала у село Ялтушків.
Після повномасштабного вторгнення РФ, Михайло пішов у територіальну оборону в рідному селі. 10 січня 2023 року його призвали на військову службу у Збройні сили України, у військову частину А-0284. Він служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, перебуваючи на посаді водія 1 мінометного відділення мінометного взводу роти вогневої підтримки 3 десантно-штурмового батальйону. На початку серпня їхній взвод перевели на Запорізький напрямок. Навіть перебуваючи в надскладних та небезпечних для життя умовах він не втрачав оптимізму, віри в нашу перемогу та почуття гумору. Завжди знаходив слова підтримки та влучної поради для своїх побратимів.
19 вересня 2023 року вони виїхали на бойове завдання поблизу с. Мала Токмачка, Пологівського району, Запорізької області. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши свій військовий обов’язок, Бундуки Михайло поліг в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Указом президента України від 3 листопада 2023 року Бундуки Михайло Михайлович був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Золовський Валентин Олегович народився 12 жовтня 1994 року в с. Ялтушків. Закінчивши 11 класів Ялтушківської ЗОШ, вступив до Вінницького медичного коледжу ім. акад. Д.К. Заболотного. Після його закінчення пішов працювати в мережу ломбардів у м. Київ.
В перші дні повномасштабного вторгнення, коли розпочалась евакуація населення, він активно допомагав знайомим вивезти сім’ї за кордон. Сам же щоразу повертався назад. Пробував вступити до лав ЗСУ, але йому відмовляли, адже він за станом здоров’я навіть не служив в армії і не мав будь-якого військового досвіду. Через деякий час Валентин приїхав до Ялтушкова, щоб звідси піти в ЗСУ, проте в Барському ТЦК йому також відмовили. Та його це не зупинило і він повторив спроби через Вінницький ТЦК. І таки домігся свого. Його мобілізували і направили на навчання в м. Кам’янець Подільський.
Після навчання його направили на службу в м. Миколаїв, 1 окремий батальйон морської піхоти. Трапилось так, що приймаючи участь в бойових діях Валентин одного разу невдало стрибнув до окопу та пошкодив меніски на обох ногах. Його доправили до госпіталю, де йому зробили кілька операцій. Після курсу лікування його відпустили на деякий час додому для проходження реабілітації. Проте відведений час він не добув та повернувся назад у свою військову частину.
На перший час Валентина за станом здоров’я залишили служити безпосередньо у частині, але в березні 2023 року він за власним бажанням відбув на передову до Запорізької області.
6 червня 2023 року під час ведення бойових дій в н.п. Левадне Запорізької обл. матрос 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських сил України, доблесний Захисник України Валентин Олегович Золовський загинув.
Для кожного з нас обов’язком має стати збереження пам’яті, поваги та вдячності тим, хто ціною власного життя зупинив подальше просування ворога, хто у найважчий для країни час взяв до рук зброю, щоб захистити майбутнє свого народу. Тим, завдяки кому велика частина нашої країни залишається мирною.
Вони відійшли у Вічність, залишивши по собі світлу пам’ять та спогади, які не залікують болючі рани рідних, але грітимуть їх душі щоразу, коли згадуватимуть про воїнів, про їхні героїчні вчинки.
Слава Україні! Героям слава!