НАВІКИ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ: ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОШОК ЗАГИБЛИМ ВОЇНАМ
"Людина жива доти, доки про неї пам’ятають…"
11 березня на території Ялтушківського ліцею відбулося урочисте відкриття Меморіальних дошок Віктору Навертюку, Сергію Прановичу та Олександру Боднарю – учасникам російсько-української війни, які героїчно загинули, захищаючи рідну землю.
Навертюк Віктор Миколайович
Позивний “Тихий”, командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А0853, молодший сержант.
Після закінчення навчання служив в армії, а згодом вирішив присвятити своє життя військовій справі. У 2017 році пройшов відбір до Сил Спеціальних Операцій України, де ніс службу в бойовій групі в Хмельницькому. У 2022 році був переведений до Барської військової частини, служив у 70-му окремому полку підтримки (військова частина А0853) у складі інженерних військ ЗСУ. Обіймав посаду командира інженерно-саперного відділення, неодноразово отримував відзнаки та грамоти за сумлінну службу.
27 січня 2024 року під час виконання бойового завдання в Мар’янському районі Донецької області, поблизу села Костянтинівка, Віктор загинув від влучання ворожого снаряду, скинутого безпілотником.
Пранович Сергій Миколайович
Старший стрілець 1-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу 5-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат.
За своїми переконаннями Сергій не міг стояти осторонь, коли Україна потребувала захисту. З початком повномасштабного вторгнення без вагань вступив до лав ЗСУ. Наполягав, що хоче служити саме у десантно-штурмових військах – і здійснив свій намір.
Воював у найгарячіших точках, відзначався відвагою, мужністю та високим професіоналізмом. Побратими знали його як справжнього воїна, надійного друга і людину, яка не раз рятувала життя іншим. Рідним він завжди говорив: «У мене все нормально», не дозволяючи їм хвилюватися.
20 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Іванівського Бахмутського району Донецької області життя Сергія обірвалося.
Боднар Олександр Віталійович
Позивний «Масик», навідник 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу штурмової роти в/ч А4640, солдат.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Олександр добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку служив у територіальній обороні Київської області, а з грудня 2023 року воював у найгарячіших точках Донеччини.
Він був справжнім воїном – рішучим, сміливим і відданим своїй справі. Розумів, за що бореться, і не шкодував сил для Перемоги.
5 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Бердичі Покровського району Донецької області Олександр загинув від поранень, отриманих у результаті мінометного обстрілу.
Ці Герої – не просто імена на меморіальних дошках. Це наші захисники, які віддали життя за мирне небо, за можливість жити у вільній і незалежній Україні. Вони були синами, друзями, братами, батьками… Їхні мрії, надії та плани обірвала війна, але їхній подвиг житиме у віках.
Ці мужні воїни навіки залишаться в нашій пам’яті, у наших серцях. Їхній подвиг – це нагадування, що свобода дається дорогою ціною, і ми зобов’язані берегти її.
Вічна пам’ять і слава Героям!
Слава Україні! Героям слава!
