НАВЕРТЮК ВІКТОР
Навертюк Віктор Миколайович- позивний “Тихий”, командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А0853, молодший сержант.
Народився Віктор 15 квітня 1991року в селі Зведенівка, Вінницької області. Мав молодшу сестру Ольгу. Проживали із мамою, адже батьки були розлучені. Мати справжня творча натура, має свою швейну справу. Малювала ікони та портрети на замовлення. В 2008 році Віктор закінчив Загальноосвітню школу в селі Ялтушків, наразі - Барської громади, Вінницької області. В школі хлопець був спокійним, тихим, займався спортом, їздив на змагання.
2008 року Віктор вступив до Барського професійного будівельного училища, здобув диплом кваліфікованого робітника за спеціальністю “Столяр-будівельний верстатник деревообробних верстатів”. Пізніше, з 2012 по 2014 рік здобував диплом молодого спеціаліста в Харківському індустріально - педагогічному технікумі, за спеціальністю «Професійна освіта. Будівництво”. Диплом бакалавра здобув за спеціальністю “Деревооброблювані технології».
Після закінчення навчання служив в армії, надалі вирішив присвятити своє життя військовій справі. В 2017 році пройшов відбір до Сил Спеціальних Операцій України, де проходив службу в бойовій групі в місті Хмельницький до 2022 року. Надалі Віктор був переведений до Барської військової частини, служив у 70-му окремому полку підтримки (військова частина А0853), що в складі інженерних військ ЗСУ. Обіймав посаду командира інженерно-саперного відділення. Під час служби отримував багато відзнак і грамот.
Свій позивний “Тихий”, Віктор отримав не випадково. Хлопець сам по-собі був тихий, спокійний, розсудливий, сміливий, був людиною з щирим та не байдужим серцем. Любив грати на гітарі, писав вірші та пісні, вмів малювати, любив займатись садівництвом та квітами.
Побрався Віктор 2018 року, як пригадує дружина, за весь час що подружжя прожило разом, чоловік жодного разу її не образив, ні словом ні ділом, вмів по справжньому кохати.
«Завжди називав мене не Анжела, а моя «Бу Бу», від слова бусінка». Дуже хотів Віктор донечку, в 2022 році в подружжя народилась донька Майя, ще пізніше синочок, але він прожив лише 6 годин. По-смерті сина Віктор одразу приїхав підтримати дружину, це була їх остання зустріч, адже через чотири місяці чоловік загинув.
Навертюк Віктор Миколайович загинув 27 січня 2024 року в Донецькій області, Мар’янського району, поблизу села Костянтинівка, від влучання снаряду, який скинув ворожий безпілотник. Поховали героя 30 січня 2024 року, у селі Ялтушків, що на Вінничині.
Як пригадують близькі чоловіка, Віктор завжди ділився з іншими хлопцями досвідом, навчав їх, допомагав їм. Побратими хотіли їхати саме з ним, оскільки в нього був великий досвід, відносились до нього з повагою. Найтеплішими спогадами ділиться дружина Анжела: “Кожного місяця спільного життя Віктор дарував мені вазони замість квітів, оскільки квіти швидко завʼянуть, а вазони місяцями нагадуватимуть його кохання та турботу. Тому в нас їх було дуже багато. На його честь я відкрила кавʼярню. Він завжди хотів мав своє невеличку справу в сфері кавʼярні і я повинна була здійснити його мрію”.
Він мав жити та творити майбутнє країни. Герої не вмирають! Вічна та світла їм пам’ять!
