БРЕКОТНІН ІГОР
Болюча туга полонить душі українців, бо чисельність загиблих оборонців не спиняється, а навпаки… Війна не має жалю ні до бійців, ні до тих, хто очікує повернення своїх рідних і близьких із поля бою. Вона безжально обриває струни, які творили життєву пісню, Воїнів Світла. Не судилося сповна виконати своє життєве соло й нашому Новітньому Герою. Сьогодні минає перша річниця його загибелі. Ці нелегкі дати нагадують нам про значимість миру та свободи, а також про важливість збереження духовної спадщини наших Героїв для наступних поколінь. Адже їх справи мають продовжуватись не тільки на фронтах війни, а й в майбутньому мирному житті. Має бути завершено все те, що хотіли і планували зробити герої-захисники, які віддали своє життя за Україну, за своїх рідних, за нас з вами.
Брекотнін Ігор Володимирович народився 24 вересня 1966 року в с. Подоли Купянського району Харківської області. В родині було 5 дітей. Після закінчення 8 класу вступив до професійно-технічного училища №27 м. Куп’янськ за спеціальністю «Верстатник». Потім відслужив строкову службу в армії. Після армії рік пропрацював на Куп’янському ливарному заводі в модельному цеху.
Далі поступив на навчання в Криворізьке авіаційне технічне училище цивільної авіації. Тут отримав і звання офіцера.
З майбутньою дружиною Ольгою познайомився, коли вона навчалась у 10 класі місцевої школи. Вона була однокласницею сестри Ігоря.
Зустрічались більше двох років. Потім одружились. В 1990 році народилась донька Тетяна.
За спеціальністю Ігорю не довелось попрацювати, тому брався за різні роботи.
«Ми прожили 32 роки душа в душу, - розповідає дружина Ігоря. - Він дуже багато чого умів робити. Мені важко сказати, чого він не вмів. Він мріяв після повернення з війни виготовляти ялинкові іграшки. Ідей було багато. У ньому було стільки бажань… Він постійно самовдосконалювався. Хоч і здоров’я його підводило».
В 2015-2016 роках служив в зоні АТО, в Луганській та Донецькій областях.
Хотів служити далі, але сімейні обставини змусили повернутись додому. Хоча вже тоді казав дружині, що ще піде воювати через 6 років. Так і сталось.
У 2022 році з повномасштабним вторгненням Ігор Брекотнін з першого дня, не роздумуючи, пішов на захист України та своїх рідних. Воював в Луганській області. А його родина у пошуках прихистку потрапила до Барської громади у с. Комарівці. Та на превеликий жаль знову об’єднатись родині не судилось. Своє жорстоке слово сказала війна.
Старший лейтенант, командир механізованого взводу Ігор Володимирович Брекотнін загинув 27 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новоселівка Сватівського р-ну Луганської обл.
«Він був гарним чоловіком. Доньці також дуже не вистачає батька, бо він міг краще її зрозуміти, ніж будь-хто інший. Онучка за ним сильно сумує.»
Указом Президента України від 9 січня 2023 року Ігоря Брекотніна посмертно нагороджено Орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
«Ми стільки років прожили в любові і злагоді, що я ніяк не можу усвідомити, що Ігоря вже немає. Я часто відчуваю його тепло, яке мене огортає та оберігає. Його вже немає біля мене, та це не означає, що ми не разом…»
Ціною власного життя Ігор рятував не лише Україну та свою родину, а й своїх побратимів. Для них він справжній Герой назавжди.
Наш Герой заплатив найвищу ціну за вільну Україну та спокійне життя для кожного з нас.
За бажанням його родини похований Ігор Брекотнін в с. Комарівці Барської громади, куди родина перебралась від війни.
Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – ВІЧНА. І ми точно знаємо, що за смерть Ігоря, за обірвані життя інших Героїв-захисників України, за вбивство нічим не повинних тисяч мирних жителів України, рашистська орда заплатить сторицею. Прощення цим нелюдам не буде ні від кого і ніколи. А Перемога, яку щодня окроплюють своєю кров’ю наші найкращі з кращих співвітчизники, обов’язково буде за нами.
Світлий спoмин прo нашого Героя, нашого мужньoгo оборонця, відважного Воїна та чудову людину нaзaвжди зaлишиться в нaших серцях!
Вічна пам’ять і шана Ігорю Брекотніну!
Слава Герою!
Слава Україні!
