БУНДУКИ МИХАЙЛО
Йому було 38 …Коханий і люблячий чоловік, взірцевий батько … Він не хотів війни, але вона переклеслила всі його плани на майбутнє і забрала життя того, хто був цілим всесвітом для своєї родини. Він хотів додому. Він завжди хотів додому, де б він не був. У своїй сім’ї він черпав сили, і віддавав їй усього себе. Назавжди додому на щиті він повернувся 24 вересня 2023 року і був похований на кладовищі у селі Ялтушків, де пройшло його дитинство і юнацькі роки.
Бундуки Михайло Михайлович народився 8 жовтня 1984 року в селі Костянтинівка Новоукраїнського (зараз Олександрівського) району Кіровоградської області. На той час у сім’ї вже підростала донечка Лариса. Мати Михайла, Бундуки Людмила Іванівна, тоді працювала дояркою, а батько, Бундуки Михайло Федорович, був слюсарем.
У 1987 році сім’я переїхала у село Ялтушків на той час ще Барського району Вінницької області, де пройшли найкращі безтурботні роки його дитинства та юності. У 1991 році Михайло пішов у перший клас Ялтушківської загальноосвітньої школи. У шкільні роки Мишко був справжнім шибайголовою, міг і уроки прогуляти десь на ставку або сільській фермі. Але однокласники пам’ятають його веселим, товариським та щирим хлопцем, на якого можна покластися і який ніколи не покине в біді. З дитинства його пристрастю були рибальство та коні. Він навіть батьків просив купити йому на день народження коня. Михайло був дуже працьовитою дитиною. Він постійно допомагав батькам по господарству, не цурався важкої роботи, якої завжди було багато в селі.
У 2002 році, одразу після закінчення школи, пішов працювати, щоб не залежати від батьків та мати власну «копійку». Влітку цього ж року відбулася доленосна зустріч юного Михайла з Тетяною, з якою вони побралися у липні 2006 року. За 17 років сімейного життя в них народилися донечка Єлизавета та син Матвій. Михайло був зразковим батьком, безмежно люблячим, турботливим та чуйним. Він був справжнім прикладом впевненості, мужності, честі та вірності.
З 2004 по 2007 рік Михайло навчався в Барському автомобільно-дорожньому технікумі Національного транспортного університету на заочному відділенні за спеціальністю «Інженерна механіка». Так склалося, що за фахом він не працював, але без роботи ніколи не сидів: торгував на ринку, працював сторожем у садах, згодом навчився виконувати ремонтно-будівельні роботи. Він став справжнім майстром своєї справи. Таким він був – найкращим у всьому, за що би не взявся.
Восени 2010 Бундуки Михайло балотувався на посаду сільського голови під час виборів у рідному селі Ялтушків. У 2010-2011 роках працював у с. Радівці Хмельницької області на посаді майстра виробництва керамічних виробів від ТОВ «Деражнянський райагробуд». З березня 2016 року став виконавчим директором на цьому ж підприємстві з виробництва цегли. Михайлові подобалась ця робота, він віддавався їй повністю, був гарним керівником, відповідальним та справедливим.
Коли підприємство припинило свою роботу, він повернувся до ремонту будинків та квартир. Мав багато замовлень, переважно, у Києві, але завжди з нетерпінням чекав на повернення додому, до своєї сім’ї, яка завжди для нього була на першому місці.
Після повномасштабного вторгнення РФ, Михайло пішов у територіальну оборону в рідному селі. 10 січня 2023 року його призвали на військову службу у Збройні сили України, у військову частину А-0284. Він служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, перебуваючи на посаді водія 1 мінометного відділення мінометного взводу роти вогневої підтримки 3 десантно-штурмового батальйону. Спочатку проходив навчання у Житомирі, потім їх направили до м. Дніпро. На початку серпня їхній взвод перевели на Запорізький напрямок. Навіть перебуваючи в надскладних та небезпечних для життя умовах він не втрачав оптимізму, віри в нашу перемогу та почуття гумору. Завжди знаходив слова підтримки та влучної поради для своїх побратимів.
19 вересня 2023 року вони виїхали на бойове завдання поблизу с. Мала Токмачка, Пологівського району, Запорізької області. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши свій військовий обов’язок, Бундуки Михайло поліг в бою за Україну, її свободу і незалежність.
Указом президента України від 3 листопада 2023 року Бундуки Михайло Михайлович був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Ти завжди спішив додому,
Тепер назавжди ти з нами.
Наш біль і муки, наш відчай
Не описати словами.
Ти всесвітом був для всіх нас,
Безмежним як море і небо.
Тепер порожнеча й пітьма –
Нестерпно нам жити без тебе …
Люблячий батько і син,
Найкращий у цілому світі!
Тепер назавжди ти з нами
В серцях наших сумом сповитих …
