БОГДАНЮК АНДРІЙ
Річниця… Рік, рік горя, рік невимовного болю, жалю і смутку, рік спогадів, коли ще ніби вчора були разом. Дуже непросто за цей рік повірити, що вже все, що більше ніколи не зустрітись, не побачитись…
Війна надто жорстока, вона не перебирає, не ділить на старших і молодших, вона прагне забрати всіх, хто потрапив в її немилосердні жорна…
Богданюк Андрій Валерійович народився 23 серпня 1996 року у місті Жмеринка. Йому виповнився один рік, коли разом з мамою переїхав до бабусі у село Лука-Барська Барського району, де надалі і проживав. Закінчивши місцеву школу, вступив до Браїлівського ліцею, де здобув професію «електрик, слюсар-автомеханік». В шкільні роки, любив грати у футбол, волейбол. У вільний час займався малюванням. Був вірним другом, чудовим братом, сином та онуком. Після закінчення навчання служив в армії в в/ч А 1785. Був стрільцем-радіотелефоністом 1 го взводу 3 роти охорони. Служив відмінно, що підтверджує характеристика від командира. Після закінчення служби пішов працювати помічником лісника. Завжди мав багато друзів та близьких знайомих.
23 жовтня 2022 року доля подарувала йому велику радість – народилась красуня донечка Ангеліна. Андрій дуже хотів і мріяв виховувати доню, але не судилось. Дитина ще до року залишилась напівсиротою. Коли почалась клята війна, Андрій Богданюк не задумуючись взяв до рук зброю і пішов захищати Україну, своїх рідних та близьких. З 15.04.2022 року він служив у в/ч А0853, потім у в/ч А4010 в складі 5-ї штурмової бригади був направлений в Донецьку область. Воював в Кліщівці, Авдіївці та в Бахмуті. Воював героїчно, самовіддано. Був вірним і надійним побратимом. Та звідти він вже не повернувся.
1 травня 2023 року його серце зупинилось назавжди. За проявлені героїзм та мужність нагороджений Грамотою від Валерія Залужного – головнокомандувача ЗСУ (посмертно).
«Наш Герою, наш Андрію, - говорить сестра,- нам тебе дуже не вистачає. Сумуємо, постійно згадуємо зі сльозами на очах, мама Світлана, вітчим Володимир, донечка Ангелінка, сестра Марина та Віталій, всі друзі та близькі, всі твої побратими. Ти назавжди в наших серцях».
Андрій залишається в серцях не тільки рідних, близьких та друзів. Він – в серцях кожного з нас, в серці матінки-України. Бо саме завдяки таким, як Андрій, ми маємо можливість вільно жити, працювати і творити. Саме завдяки їм Україна стоїть як держава, вільна і незалежна. Саме вони героїчно і самовіддано наближали нашу Перемогу, яка обов’язково буде за нами!
Вічна шана і пам’ять Андрію Валерійовичу Богданюку!
Слава Герою!
