АНДРУХОВ ОЛЕКСАНДР
Для щасливого життя він мав, мабуть, усе: добру люблячу матір, кохану дружину, синочка і донечку, родину, друзів, освіту, гарні плани на життя та свій дивовижний оптимізм, що зовні підкреслювався практично постійною посмішкою…Та коли ворог пішов війною на рідну землю, Олександр Андрухов, як і належить справжньому чоловікові, прийняв виклик, аби захистити свою Україну й усе, що мав і любив.
Сьогодні минув рік, як наш Герой, Лейтенант Андрухов Олександр Васильович став нашим ангелом-охоронцем.
Олександр народився в м. Бар 1 лютого 1984 року. Навчався в ліцеї №2, після закінчення поступив до Барського транспортного технікуму, а потім в технічний інститут, де проходив військову кафедру і прийняв присягу на вірність Україні, отримав звання молодший лейтенант.
«В цивільному житті був люблячим чоловіком, найкращим батьком двох дітей, найкращим сином для своїх батьків і великою підтримкою для своєї сестри, вірним і надійним другом.
Ми з Олександром познайомилися ще в школі, коли нам було по 16 років, були довгий період друзями, а в 2011 році одружились. В 2014 році у нас народився син Владислав, в 2021 році донечка Марія.
Саша обожнював свою сім’ю, від дуже любив футбол, рибалку та проводити час вдома з рідними.
Коли почалася війна, я дуже запам’ятала його слова: «Сьогодні/завтра прийде повістка, і ховатись я не буду». І коли час прийшов і Саші вручили повістку, він сказав: «Якщо не ми, то будуть воювати наші діти». Він також боявся, хотів жити, казав що тільки дурень не боїться, але він пішов захищати свою сім’ю, свою країну, тому що він дійсно був чоловіком, таких небагато, він Герой. Такі як він мали би жити та розвивати нашу Україну.
Воював в Донецькій області, Авдіївка. Там відбувся його останній бій. Дев’ять місяців він був на передовій, стомлений, але йшов до перемоги, він хотів, щоб його діти жили у вільній державі. Добре пам’ятаю його слова: «Держава це ми, почни з себе».
Для своїх побратимів він був Командиром взводу з позивним «Шульц», на якого завжди можна було покластися і який ніколи не залишав у біді.
Таких як він мало, сильний, чесний, справжній чоловік, справжній Українець.
29 грудня 2022р о 15:00 прогримів його останній бій. При житті отримав нагороду і посмертно був нагороджений «Сталевим хрестом» та орденом «За мужність 3 ступеня» - завжди любляча дружина Ірина.
Олександр Андрухов - взірець хоробрості, відважності й стійкості. Безмежна людяність – це стан його душі. Звитяжний Воїн та відданий Патріот рідної землі, стриманий у своїх словах, але такий щирий у своїх вчинках, – саме таким Захисник назавжди залишиться у нашій пам'яті.
Він віддав найдорожче, що в нього було – своє молоде життя за те, щоб ми, наші діти, онуки і правнуки мали свою незалежну могутню державу. Він помер за Україну…
З глибокою повагою та сумом у серці ми завжди пам’ятатимемо та довіку будемо вдячні нашому Воїну!
Низький уклін, вічний спочинок і світла пам'ять Захиснику України.
