КАСТИНГ НА РОЛІ У «ФАРАОНАХ» ВІДБУДЕТЬСЯ 7 ЖОВТНЯ!
Ініціативне об’єднання «Барський міський художній аматорський театр» повідомляє: до уваги усіх, хто подав заявки до відбору претендентів на ролі у виставі «Фараони». Кастинг відбудеться 7 жовтня (неділя), о 15:00, у приміщенні Барської міської ради (3 поверх, прохід з тильної сторони будівлі).
Публікуємо уривки із п’єси для підготовки до відбору:
== ОНИСЬКО — чоловік 30-40 років;
О н и с ь к о (бере папірця, читає). "Микольцю..." (До Тарана). Ач яка ласкава стала. (Читає далі). "На сніданок звари куліш, на обід — борщ. Заріж зозулясту курку, вона не несеться. Кашу молочну звари. Та не забудь нагодувати порося. Для корови нарви трави в лузі. Курям намни кукурудзи, каченятам змішай сир з вареною картоплею. Вранішнє молоко не забудь поставити в погріб. Поки Наталочка спить, город прополи, а то забур'янився. Коли Наталочку у дитсадок вестимеш, умий, причеши, кісники випрасуй. Та гляди, щоб на роботу не запізнився..."
Т а р а н (поки Онисько читає, загинає пальці, перераховує, що треба зробити, потім сердито). Та що вона?..
О н и с ь к о. Ах, патлате плем'я! Слухай, що далі пише:
"Збігай до Ониська, розбуди! То ж таке ледащо, що до півдня спатиме і на ферму запізниться".
Т а р а н. А скільки воно зараз?
О н и с ь к о. Пів на десяту.
Т а р а н ( хапається за голову). Що ж його робить?
Реве корова.
О н и с ь к о. Корову доїти пора.
Т а р а н Кажеш, доїти треба? (На хвилинку замислюється, потім рішуче). Добре, Одарочко, подивимось, якої ти ввечері заспіваєш! Побачимо, чия зверху буде!.. А мені... Доїти так доїти!
( Хапає відро, хоче бігти).
О н и с ь к о (бере його під руку). Стривай!
Т а р а н. Чого?
О н и с ь к о. Дихни!
Т а р а н (дихає). Ну?
О н и с ь к о (морщиться, відвертає голову). І не думай отак до корови йти. (Нахиляє голову). Помацай!
Т а р а н (мацає). Гуля! Звідки?
О н и с ь к о. Теж пробував доїти. Пішов на ферму замість жінки. Думаю — не святі горшки ліплять. Підходжу до рябої. Може, знаєш, рекордистка наша?
Т а р а н. Ну?
О н и с ь к о. Тільки присів біля неї, а вона повертає свою мордяку, дивиться... Я їй по-свійському: "Чого витріщилась?" А вона як дригне та ратицею по голові! Віриш, аж каганці в очах засвітилися. Очуняв трохи — до другої. І та мене почастувала, до третьої — те ж саме. "Чого вони показились?" — думаю. Коли це Лукерка роз'яснила: "Скотина перегару не терпить!" Зрозумів? Тобі, голубе, і близько до корови підходити не можна, від тебе...
== УЛЯНА — жінка 30-40 років;
З'являється Уляна, одягнена, як і Одарка, по-святковому.
У л я н а (пишно). Здрастуйте на вашім щасливім подвір'ї.
О д а р к а. Здрастуй! А де ж бухгалтер наш?
У л я н а. Зараз буде. Чула я, проходячи, як вона свого Аристарха чистила...
О д а р к а. Їм тільки попусти... Розгнуздались, розледачіли, далі нікуди.
У л я н а. Строгості з нашого боку не відчувають.
О д а р к а. Роботи багато. Ніколи їм гайки позакручувать!
У л я н а. А слід би вже закрутить, а то ми потураємо, а вони скоро на голову нам сядуть. (П'є квас). От спасибі.
О д а р к а. Пий на здоров'я.
У л я н а. Треба підскочити за Ганною, бо буде до півночі з Аристархом дискусію розводити.
О д а р к а. Ходімо разом!
== АРИСТАРХ — чоловік 35-45 років;
Згодом заходить Аристарх, змучений, насилу переставляє ноги.
А р и с т а р х (простогнав). Боже поможи!
Т а р а н. Тебе ще не вистачало... Тут цілісінький день наче мужеська консультація: не той, то інший вештається — працювати ніколи.
А р и с т а р х. Сам винен! Збудував хату на роздоріжжі — от ніхто й не минає, хоч би й хотів. Перепочити можна?
Т а р а н. Кажи швидше, чого прийшов? Бачиш, чоловік пироги збирається пекти?
А р и с т а р х (хоче підійти до діжі). Пироги...
Т а р а н. Не підходь!.. Ти ж увесь той... пропитаний...
А р и с т а р х. Не троянди вирощую, а свиней. Не лише пахну — скоро хрюкати почну. А сісти можна?
Т а р а н. Сідай, тільки подалі...
А р и с т а р х. Свинарник збудували цегляний, навіки! А на біса він такий потрібний, коли в ньому ні дихати, ні повернутись ніде?
Т а р а н. А хто будував?
А р и с т а р х. Ми з тобою... Думалось, як краще... Кіношники, кореспонденти приїздили... Всім було добре, а свиням, виявилось, погано.
Т а р а н. Сам же на правлінні виступав. "Треба, — кричав, — так будувати, щоб по всіх газетах луна пішла!"
А р и с т а р х. Каюсь, виступав...
Т а р а н. Тепер мовчи та диш на батьків книш. Проси техніку, щоб конвейєром все подавалось...
А р и с т а р х. Куди там техніку, тачкою насилу проїдеш... Ось... За тиждень спересердя кілограмів двадцять скинув. А це прийшов просити: чи немає в тебе якихось стареньких підтяжок, бо ще день — і штани в зубах носитиму.
Т а р а н. Я сам шосту дірку в поясі проколюю, не допомагає. Застібаю петлю штанів на гудзик сорочки. (Показує). Ось так... Помагає...
А р и с т а р х. Спасибі на добрім слові! Так, кажеш, пироги...
Т а р а н. Давай, давай! Проходь!
А р и с т а р х. Гірка наша доля чоловіча, така гірка, що... (Повільно пішов похнюпившись).
== ГАННА — жінка 35-45 років;
У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась?
О д а р к а. Та якось біля контори пригорнула разок, а тут Оверка принесло. Побачив і поніс по селу. Тепер мій дорікатиме до зелених віників.
Г а н н а (голосно). Всі вони такі!
У л я н а (до Ганни). А ти чого з своїм завелась сьогодні? Теж, мабуть...
Г а н н а. Та ні... Почалося з халатів. Чого й чого по другому халату не справимо свинарям? Свиноферма йому тісною стала, механізація запущена... Як визвірився!..
О д а р к а. І ти змовчала?
Г а н н а. Я тільки хрясь по столу, а він у сльози!
У л я н а. А почули б ви, який гамір у моїй бригаді чоловіки зняли. "Кукурудзу треба механізмами обробляти, — кричать, — як у сусідніх колгоспах!"
О д а р к а. У всіх на язиці та механізація. Доярам — підвісну дорогу давай, електродоїлки...
Г а н н а (розпалено). Розперезались!!!
Т а р а н (не витримав, підходить до столу). Бо таки й правда! Нічого на інтузіазмі виїжджать! Годі спини гнуть! У сусідів он і на фермах, і біля кукурудзи — скрізь мотор...
О д а р к а (скипіла). Не твого чоловічого розуму це діло! Помідорів принеси!
Таран стрепенувся, миттю побіг.
Г а н н а. Бачите? Ти їм добро роби, а вони ще й брикаються!
== КОРНІЙ — чоловік 30-60 років;
Входить Корній, згорблений, у руках ціпок.
К о р н і й. Дихаєш? (Подає руку). Не жми, ради бога, за пальці, це ж тобі не дійка!..
О н и с ь к о (сміється). Професійна звичка, брате! За день п'ять тисяч разів доводиться отак робити... Тепер я навкулачки будь-кого поб'ю!
К о р н і й. А в мене де й сила ділась. Повіриш, розігнутись не можу, так поперек болить. Півтора гектара буряків, три гектари кукурудзи, і все це треба пройти рачки... І не раз! Ой!..
О н и с ь к о. Зате жіночка в тебе нівроку погладшала, зарум'янилась.
К о р н і й. Чом же їй не гладшати? Увечері візьме патерицю та йде спати під комору. Сторож називається! Прийде вранці додому — поснідає готовеньке і знову хропака... (Зітхає). Та хіба тільки моїй так живеться? Он Охрімова — погнала чоловіка цеглу робити, а сама молоко возить. Пика більша бідона! Плаття на ній тріщить по всіх швах, не витримує ніякої критики. Інтелігенцію з себе корчить то в конторі, то біля кооперації крутиться.
О н и с ь к о (зітхнув). Жінкам добре живеться!
К о р н і й. Бо при владі. Не чув, чого це нас зганяють?
О н и с ь к о. Чертова накачка!
К о р н і й. Мене вже качать нікуди. Вчора прасую своїй спідницю, а вона ходить круг мене — те не так та оте не так. То якогось рубчика придушить, якесь плісе-гофре. Я розсердився, гофруй, кажу, сама. Вона як схопить утюга та на мене. Якби не відхилився, стругай домовину. Як був при здоров'ї, то держала, а тепер, каже, кину. (Витирає сльози).
== ГРИЦЬКО — чоловік 20-25 років, КАТЕРИНА — дівчина 18-25 років (репліки кожної ролі відповідно)
По дорозі йде сумна Катерина, з протилежного боку — Гриць.
К а т е р и н а (злякано). Ой!.. Хто це?!
Г р и ц ь к о. Не лякайся, Катю. Це я, Грицько. (Хоче взяти її за руки).
К а т е р и н а. Бродиш ночами, як привид. Пусти!
Г р и ц ь к о. Зачекай сваритися, Катю! Послухай краще... Сьогодні такий день, найбільше свято на землі!..
К а т е р и н а. Яке свято? Он люди вже давно сплять.
Г р и ц ь к о (урочисто). Сьогодні минає рівно два роки, три місяці й одинадцять днів, як ми почали стрічатись...
К а т е р и н а. Ой помру! (Чмихнула). Стрічатись!.. Та я тебе бачу кожного дня ось уже вісімнадцять років.
Г р и ц ь к о. Я маю на увазі той день, коли вперше відчув, що... (Раптом). Загину без тебе! Пам'ятаєш, після випуску ми всім класом пішли на берег Вербички, і там я дістав тобі лілії? Ти ще кричала: "Грицю! Не пливи — там прірва, глибоко! Вернись, рудий бісе, потонеш!" А я таки дістав, хоч плавав поганенько, бо чув, як ти дівчатам говорила, що любиш лілії над усі квіти. Не пам'ятаєш?
К а т е р и н а (зітхає). Пам'ятаю. Але де тебе сьогодні носило? Я так чекала.. Може, прийдеш...
Г р и ц ь к о. Я приніс тобі... Ось!.. (Подає Катерині пучок білих лілій).
К а т е р и н а (вражена, бере лілії. Не вірячи очам). Звідки?
Г р и ц ь к о. На Вербичці нарвав.
К а т е р и н а. На Вербичці? Так далеко? (Пригортає лілії до грудей, поривчасто цілує Грицька). Спасибі.
== ПАВЛИК — хлопчик 6-10 років.
Вбігає Павлик.
П а в л и к (до Тарана). Дядьку Таран! Тітка голова востаннє сказали, щоб ви йшли цеглу робити.
Т а р а н. Та що вона, божевільна? Мені треба один день дома побути — роботи набралось до біса.
П а в л и к. Ідіть, бо дуже круто сказали...
Т а р а н. А що саме?
П а в л и к. Звеліли передать так: "Якщо цей ледацюга..."
Т а р а н. Хто ледацюга? Я?
П а в л и к. Не перебивайте, бо забуду, як далі. "Якщо цей..."
Т а р а н. Ну?..
П а в л и к. Перебиваєте, от і забув! (Думає). Не згадаю, що далі, але щось дуже категоричне.
Т а р а н. Що?
П а в л и к. До "ледацюги" запам'ятав, а далі забув.
Т а р а н. Забув би ти, куди ложку нести! Мотай звідси!
П а в л и к. Піду узнаю, що після "ледацюги", і повернусь! (Швидко вибігає).
Чекаємо на Вас!
Довідки за тел.: 067-95-60-609 (Григор’єв Роман Володимирович)
