НАВІКИ В НАШІЙ ПАМ’ЯТІ: ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНИХ ДОШОК ЗАГИБЛИМ ВОЇНАМ
8 травня стіни Чемериського старостату стали німими свідками події, що сповнена болю, гордості та безмежної вдячності. У серці села відбулося урочисте відкриття цифрових Меморіальних дошок чотирьом вірним синам України: Володимиру Матвієнку, Олександру Матвієнку, Івану Григорчуку та Миколі Прухніцькому.
Це не просто пам’ятні знаки. Це символи розірваних війною доль, які тепер навічно з’єднані в єдиному пантеоні слави нашої громади. Кожен QR-код на цих дошках — це жива історія, яку не під силу стерти часу. Це можливість для кожного зупинитися, схилити голову та відчути пульс того життя, яке було віддане за наш із вами спокій.
Володимир МАТВІЄНКО (позивний «Матвій»)
Справжній майстер на всі руки, він знав ціну праці та мав особливий хист до дерева — його вікна та двері ще довго служитимуть людям. Володимир був надійною опорою для дружини Світлани та всієї родини. На захист України став у квітні 2023 року. Пройшов навчання у Британії, став стрільцем аеромобільного батальйону. Виконував завдання у найгарячіших точках Запорізького напрямку. Навіть після контузії повернувся в стрій раніше терміну. Загинув 19 серпня 2023 року у бою біля н.п. Роботине, залишившись до кінця вірним присязі та бойовим побратимам.
Олександр МАТВІЄНКО (позивний «Течик»)
Людина великого серця, люблячий батько та зразковий працівник. Коли почалася повномасштабна війна, він не вагаючись прийняв рішення: «Син воює — і я піду». Олександр став навідником десантно-штурмового відділення. Позивний «Течик» отримав від сина за свій добрий гумор та незламний характер. Він був відважним воїном, який не шукав слави, а просто чесно виконував свій обов’язок. Загинув 14 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у Курській області, виборюючи перемогу зі зброєю в руках.
Іван ГРИГОРЧУК (позивний «Босий»)
Життєрадісний і талановитий, Іван змалечку був підтримкою для матері, рано залишившись без батька. У січні 2023 року він став до лав ЗСУ, де служив радіотелефоністом артилерійського дивізіону. Побратими поважали його за відвагу та готовність завжди прийти на допомогу. Він воював за світлі ранки для кожного з нас у найскладніших умовах. Загинув 16 грудня 2023 року під час відбиття ворожих штурмів біля н.п. Новопрокопівка на Запоріжжі.
Микола ПРУХНІЦЬКИЙ
Тиха, добра і чуйна людина. Микола завжди був опорою для своїх близьких, дбав про матір і сестру, займався господарством у рідному селі. Попри те, що не служив раніше через стан здоров’я, у листопаді 2024 року він свідомо став до лав Збройних Сил, щоб зробити свій внесок у безпеку країни. Його життя обірвалося 25 грудня 2024 року у військовій частині через раптову хворобу. Його шлях — це приклад тихої відваги та щирої любові до свого краю.
Схиляємо голови перед подвигом наших воїнів. Їхні імена вже вписані в історію нашої громади та всієї України.
Вічна шана і слава Героям! Світла пам'ять!
